1
іменник[C]
Юридично або соціально визнаний союз двох людей як подружжя; шлюб.
húwelik
Етимологія
Від нід. huwelijk, історично пов’язане з huwen «одружуватися».
Приклади
Hulle huwelik het twintig jaar geduur.
Húlle húwelik het twíntig jáar gedúur.
Їхній шлюб тривав двадцять років.
Die huwelik tussen die twee families was belangrik.
Die húwelik tússen die twéé famílies was belángrik.
Шлюб між двома родинами був важливим.
Синоніми
Антоніми
Колокації
in die huwelik tree
’n gelukkige huwelik
’n burgerlike huwelik
’n huwelik sluit
Згенеровано ШІ