1
прикметникатрибутивна форма: impulsiewe
Такий, що діє раптово, під впливом почуттів або поривів, без ретельного обдумування чи планування; властивий такій поведінці.
impulsíef
Етимологія
Походить від нідерландського impulsief, зрештою від латинського impulsus, дієприкметника минулого часу від impellere, що означає «штовхати вперед».
Приклади
Sy is soms baie impulsief.
Sy is sóms báie impulsíef.
Вона іноді буває дуже імпульсивною.
Moenie so impulsief wees met jou geld nie.
Móenie so impulsíef wées met jou géld nie.
Не будь таким імпульсивним із своїми грошима.
Колокації
impulsiewe besluit
impulsiewe gedrag
impulsiewe optrede
impulsiewe persoon
Згенеровано ШІ