1
іменник[U]
довіра; тверда впевненість у тому, що хтось або щось надійне, чесне чи здатне робити те, що очікується
vertróue
Етимологія
Від африкаанс vertrou, пов’язане з нідерландським vertrouwen, що означає «довіряти» або «довіра».
Приклади
Ek het volle vertroue in haar.
Ék het vólle vertróue in háár.
Я маю до неї повну довіру.
Die span se vertroue het ná die oorwinning gegroei.
Die spán se vertróue het ná die óórwinning gegróei.
Довіра команди зросла після перемоги.
Колокації
vertroue hê in
vertroue stel in
vertroue wen
vertroue verloor
volle vertroue
Згенеровано ШІ