1
іменник[U]
Почуття невдоволення, незадоволення або обурення, спричинене чимось небажаним або неприйнятним.
istiyāʾ
Вимова
Етимологія
Verbal noun of the Arabic Form X verb استاء, from the root س و ء, associated with badness, harm, or displeasure.
Приклади
سادَ استياءٌ بينَ الموظفين.
sāda istiyāʾun bayna al-muwaẓẓafīn
Серед працівників панувало невдоволення.
أثارَ القرارُ استياءً واسعًا في الشارع.
ʾathāra al-qarāru istiyāʾan wāsiʿan fī ash-shāriʿ
Рішення викликало широке невдоволення серед населення.
Колокації
أعرب عن استيائه
أثار استياء
شعور بالاستياء
استياء عام
Згенеровано ШІ