1
іменник[C, U]
шинка; м’ясо з верхньої частини свинячої ноги, зазвичай солене, копчене або варене.
Schínken
Вимова
Етимологія
Походить із середньоверхньонімецького schinke, що означало верхню частину ноги або шинку; споріднене з давнішими германськими словами, що означають стегно або гомілку.
Приклади
Ich kaufe Schinken beim Metzger.
Ích káufe Schínken beim Métzger.
Я купую шинку в м’ясника.
Auf dem Brot liegt Schinken.
Áuf dem Brót liegt Schínken.
На хлібі лежить шинка.
Колокації
gekochter Schinken
geräucherter Schinken
roher Schinken
Schinken und Käse
Згенеровано ШІ