1
прикметникpredicative and attributive adjective; often with in + accusative
закоханий; той, хто відчуває романтичну прихильність до когось
verlíebt
Вимова
Етимологія
Past participle of German verlieben, from ver- + lieben ‘to love’.
Приклади
Sie ist in ihren Kollegen verliebt.
Síe íst in íhren Kollégen verlíebt.
Вона закохана у свого колегу.
Er hat sich Hals über Kopf verliebt.
Ér hát sich Háls über Kópf verlíebt.
Він закохався по вуха.
Антоніми
Колокації
in jemanden verliebt sein
sich verlieben
frisch verliebt
unglücklich verliebt
Hals über Kopf verliebt
Згенеровано ШІ