іменник

[C] (plural deer)

Парнокопитний травоїдний або листоїдний ссавець, у самця зазвичай є роги; належить до родини оленевих.

/dɪr/

Вимова

Етимологія

From Old English dēor, originally meaning any wild animal; related to German Tier, meaning “animal.”

Приклади

A deer stepped quietly out of the forest.

/ə dɪr stɛpt ˈkwaɪətli aʊt əv ðə ˈfɔrəst/

Олень тихо вийшов із лісу.

Several deer were grazing near the road.

/ˈsɛvərəl dɪr wɚ ˈɡreɪzɪŋ nɪr ðə roʊd/

Кілька оленів паслися біля дороги.

Колокації

red deer

roe deer

deer herd

deer hunting

deer antlers

Згенеровано ШІ