1
іменникзлічуваний іменник [C]
Один із органів з боків голови, що служить для слуху й рівноваги; включає зовнішню видиму частину.
/ɪr/
Вимова
Етимологія
Походить від давньоанглійського ēare, від германського кореня, спорідненого з нідерландським oor і німецьким Ohr.
Приклади
The child covered her ears during the fireworks.
/ðə tʃaɪld ˈkʌvərd hər ɪrz ˈdʊrɪŋ ðə ˈfaɪərˌwɝks/
Дитина затулила вуха під час феєрверку.
He whispered into my ear.
/hi ˈwɪspərd ˈɪntu maɪ ɪr/
Він прошепотів мені на вухо.
Синоніми
Колокації
Згенеровано ШІ