1
іменник[C]
Твердий, загострений виріст на голові деяких тварин, таких як велика рогата худоба, кози, вівці або носороги.
/hɔːrn/
Вимова
Етимологія
Від староанглійського horn, від прагерманського; споріднене з латинським cornu, що означає «ріг».
Приклади
The goat caught its horn in the fence.
/ðə ɡoʊt kɔːt ɪts hɔːrn ɪn ðə fɛns/
Коза зачепилася рогом за паркан.
Rhinos are hunted for their horns.
/ˈraɪnoʊz ɑːr ˈhʌntɪd fər ðer hɔːrnz/
На носорогів полюють заради їхніх рогів.
Синоніми
Колокації
Згенеровано ШІ