1
іменник[U]
Почуття великого щастя або задоволення.
/dʒɔɪ/
Вимова
Етимологія
Походить із середньоанглійського joie, з давньофранцузького joie, від латинського gaudium, що означає «радість» або «веселість».
Приклади
Her face lit up with joy when she heard the news.
/hɝ ˈfeɪs lɪt ʌp wɪð dʒɔɪ wɛn ʃi hɝd ðə nuz/
Її обличчя засяяло від радості, коли вона почула новину.
They were filled with joy after winning the match.
/ðeɪ wɝ fɪld wɪð dʒɔɪ ˈæftɚ ˈwɪnɪŋ ðə mætʃ/
Вони були сповнені радості після перемоги в матчі.
Колокації
feel joy
bring joy
tears of joy
great joy
pure joy
Згенеровано ШІ