1
іменник[U]
час, коли людина не працює й не зайнята; вільний час для відпочинку, розваг або хобі
/ˈliːʒər/
Вимова
Етимологія
Походить із середньоанглійського leisir, від старофранцузького leisir, зрештою від латинського licēre, що означає «бути дозволеним».
Приклади
She spends her leisure reading novels.
/ʃi spɛndz hər ˈliːʒər ˈriːdɪŋ ˈnɑːvəlz/
Вона проводить своє вільний час, читаючи романи.
The city has parks and museums for leisure.
/ðə ˈsɪti hæz pɑːrks ənd mjuˈziːəmz fər ˈliːʒər/
У місті є парки та музеї для відпочинку й вільного часу.
Антоніми
Колокації
Згенеровано ШІ