1
іменник[C]
Особа, яка спостерігає за подією, виставою або дією, особливо спортивною подією, не беручи в ній участі.
/ˈspɛk.teɪ.tər/
Вимова
Етимологія
Від латинського spectātor — «глядач» або «спостерігач», від spectāre — «дивитися».
Приклади
The spectators cheered as the runners crossed the finish line.
/ðə ˈspɛk.teɪ.tərz tʃɪrd æz ðə ˈrʌn.ərz krɔst ðə ˈfɪn.ɪʃ laɪn/
Глядачі аплодували, коли бігуни перетнули фінішну лінію.
She was a spectator at the championship match, not a competitor.
/ʃi wəz ə ˈspɛk.teɪ.tər æt ðə ˈtʃæm.pi.ən.ʃɪp mætʃ nɑt ə kəmˈpɛt.ɪ.tər/
Вона була глядачкою на чемпіонському матчі, а не учасницею.
Колокації
Згенеровано ШІ