1
іменник[C]
Простір, з якого вилучено всю або майже всю речовину, особливо повітря.
/ˈvæk.juːm/
Вимова
Етимологія
Від латинського vacuum, що означає «порожній простір», від vacuus — «порожній».
Приклади
Sound cannot travel through a vacuum.
/saʊnd ˈkæn.ɑːt ˈtræv.əl θruː ə ˈvæk.juːm/
Звук не може поширюватися у вакуумі.
The experiment was conducted in a near-perfect vacuum.
/ði ɪkˈsper.ə.mənt wəz kənˈdʌk.tɪd ɪn ə ˌnɪr ˈpɝː.fɪkt ˈvæk.juːm/
Експеримент було проведено в майже ідеальному вакуумі.
Синоніми
Антоніми
Колокації
Згенеровано ШІ