1
іменник[C]
Офіційна відмітка або документ, що дає людині право в'їхати, виїхати або перебувати в іноземній країні протягом певного часу чи з певною метою.
/ˈviːzə/
Вимова
Етимологія
Від французького visa, від латинського charta visa, що означає «папір, який побачили», від videre — «бачити».
Приклади
She applied for a visa before traveling to India.
/ʃi əˈplaɪd fər ə ˈviːzə bɪˈfɔːr ˈtrævəlɪŋ tu ˈɪndiə/
Вона подала заявку на візу перед поїздкою до Індії.
His student visa expires in June.
/hɪz ˈstuːdənt ˈviːzə ɪkˈspaɪərz ɪn dʒuːn/
Термін дії його студентської візи спливає в червні.
You may need a visa to work abroad.
/ju meɪ niːd ə ˈviːzə tə wɝːk əˈbrɔːd/
Можливо, вам знадобиться віза, щоб працювати за кордоном.
Колокації
Згенеровано ШІ