1
іменник[C, U]
повітря, що природно рухається над поверхнею землі.
/wɪnd/
Вимова
Етимологія
Староанглійське wind, від прагерманського *windaz, споріднене з латинським ventus «вітер».
Приклади
The wind blew leaves across the road.
/ðə wɪnd bluː liːvz əˈkrɔːs ðə roʊd/
Вітер розносив листя по дорозі.
A cold wind came in from the sea.
/ə koʊld wɪnd keɪm ɪn frəm ðə siː/
Із моря війнув холодний вітер.
Синоніми
Колокації
Згенеровано ШІ