calma

Спокій; стан умиротворення, тиші або відсутності збудження, шуму чи порушень.

Етимологія

Від лат. cauma, від грец. kaûma, спершу зі значенням «спека» або «нерухомість, пов’язана зі спекою»; згодом уживалося на позначення тихої погоди та спокою.

Колокації

Третя особа однини теперішнього часу дійсного способу від calmar: він, вона або воно заспокоює, утішає або робить когось чи щось менш збудженим.

Етимологія

Від дієслова calmar, утвореного від іменника calma.

Колокації

Неофіційний наказовий спосіб однини від calmar: заспокой або втихомир когось чи щось.

Етимологія

Від дієслова calmar, утвореного від іменника calma.

Колокації