contento

Щасливий, задоволений або втішений ситуацією чи результатом.

Етимологія

Походить від лат. contentus, дієприкметника минулого часу від continēre, що означає «вміщений, стриманий, задоволений».

Колокації

Щастя, радість або задоволення, особливо як емоційний стан.

Етимологія

Іменникове вживання прикметника contento, від лат. contentus.

Колокації

Перша особа однини теперішнього часу дійсного способу від contentar: я задовольняю, вгамовую або заспокоюю.

Етимологія

Від дієслова contentar, утвореного від contento, що зрештою походить від латинського contentus.

Колокації