1
іменник[U]
Стан тривоги, неспокою або внутрішнього занепокоєння.
inquietúd
Вимова
Етимологія
Походить від лат. inquietūdo, inquietūdinis, від inquietus, що означає «неспокійний, занепокоєний».
Приклади
La noticia le produjo una profunda inquietud.
La notícia le prodújo una profúnda inquietúd.
Новина викликала в нього глибоку тривогу.
Sentía inquietud antes del examen.
Sentía inquietúd ántes del exámen.
Перед іспитом вона відчувала тривогу.
Колокації
sentir inquietud
producir inquietud
causar inquietud
profunda inquietud
motivo de inquietud
Згенеровано ШІ