1
дієслово[I; governs instrumental]
Довіряти комусь або чомусь; вважати, що людина, річ або інформація є надійною чи чесною.
pasiti'kėti
Вимова
Етимологія
Reflexive/prefixal formation from Lithuanian tikėti, “to believe,” with pasi-, indicating trust or reliance directed for oneself.
Приклади
Aš galiu tavimi pasitikėti.
Aš ga'liu ta'vimi pasiti'kėti.
Я можу тобі довіряти.
Sunku pasitikėti žmogumi, kuris melavo.
Sun'ku pasiti'kėti žmo'gumi, ku'ris me'lavo.
Важко довіряти людині, яка брехала.
Синоніми
Антоніми
Колокації
pasitikėti žmogumi
pasitikėti draugu
pasitikėti informacija
visiškai pasitikėti
Згенеровано ШІ