1
іменник[C, U]
розгубленість; стан невпевненості, збентеження або нездатності ясно зрозуміти
sumi'šimas
Вимова
Етимологія
Derived from Lithuanian sumišti “to become confused, disordered,” with the noun-forming suffix -imas.
Приклади
Jo veide matėsi visiškas sumišimas.
Jo 'veide ma'tėsi vi'siškas sumi'šimas.
На його обличчі було видно повну розгубленість.
Po pranešimo salėje kilo sumišimas.
Po pra'nešimo 'salėje 'kilo sumi'šimas.
Після оголошення в залі виникла розгубленість.
Антоніми
Колокації
sukelti sumišimą
visiškas sumišimas
didelis sumišimas
akivaizdus sumišimas
Згенеровано ШІ