1
іменник[C]
офіційний
дружина; жінка, з якою хтось перебуває у шлюбі
échtgenote
Вимова
Етимологія
Від нідерландського echtgenoot «подружжя» з жіночим закінченням -e; у кінцевому підсумку від echt «законний, легітимний; справжній» і genoot «товариш, супутник».
Приклади
Zijn echtgenote werkt als arts.
Zíjn échtgenote wérkt als árts.
Його дружина працює лікарем.
De premier verscheen met zijn echtgenote op de receptie.
De premíer verschéen met zíjn échtgenote op de recéptie.
Прем’єр-міністр з’явився на прийомі зі своєю дружиною.
Антоніми
Колокації
zijn echtgenote
mijn echtgenote
de echtgenote van
met zijn echtgenote
Згенеровано ШІ