1
іменник[C]
Ключ: невеликий металевий предмет особливої форми, який використовують, щоб відчиняти або замикати двері, замок, транспортний засіб тощо.
sléutel
Вимова
Етимологія
From Middle Dutch slōtel or sleutel, related to sluiten, meaning “to close” or “to lock.”
Приклади
Ik ben mijn sleutel kwijt.
Ík bén míjn sléutel kwíjt.
Я загубив свій ключ.
De sleutel ligt op tafel.
De sléutel lígt op táfel.
Ключ лежить на столі.
Синоніми
Колокації
Згенеровано ШІ