1
іменник[C]
Особа, яка працює на роботодавця, зазвичай в обмін на зарплату або платню; найманий працівник.
wérknemer
Вимова
Етимологія
Складене слово від нідерландського werk («робота») і nemer («той, хто бере»), від nemen («брати»); буквально «той, хто бере роботу», відповідно до «найманий працівник».
Приклади
De werknemer tekende het contract.
De wérknemer tékende het contráct.
Працівник підписав контракт.
Elke werknemer heeft recht op vakantie.
Élke wérknemer hééft récht op vakántie.
Кожен працівник має право на відпустку.
De werkgever moet de werknemer op tijd betalen.
De wérkgever moet de wérknemer op tíjd betálen.
Роботодавець повинен вчасно платити працівникові.
Антоніми
Колокації
vaste werknemer
tijdelijke werknemer
werknemer in loondienst
rechten van werknemers
werknemer aannemen
Згенеровано ШІ